"Ціна чужої війни”
У Моївці вже стало традицією кожного року проводити зустрічі з воїнами Афганцями. Цього разу працівники сільської ради та бібліотеки спільно об'єднали зусилля та організували 19.02.2018 року захід для вшанування воїнів та з нагоди відзначення 29-ї річниці виведення військ з Афганістану.
Жодна війна не має виправдання навіть якщо в бою вбито одну людину. Війна в Афганістані тривала більше 9 років. Загинули десятки тисяч людей. Тисячі отримали поранення. Сотні колишніх 
воїнів померли від ран. Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...
Серед загиблих у Афгані кожен четвертий - з України. Пекло цієї війни пройшли більше 160 тисяч українців. Правда про Афганську війну… - вона різна, нерідко хвороблива й гірка. 29 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.
Держава, не питаючи дозволу в матерів, відправляла синів на війну. І не тільки синів у матерів забрала війна, а й батьків у дітей. Діти чекали батьків, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться...
Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинули. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не 
хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя. Посивілі жінки у чорних хустинах… Скільки ж їх? Скільки сліз? Хіба можна висловити словами материнське горе?! Цинкова труна, свіжа могила, фотографія у чорній рамці… Вічний біль. Вічна скорбота. Не заростає стежка до могил афганців, спогади про них живуть у пам’яті людей. У нашому селі проживає мати загиблого солдата Піхура Василя Вікторовича - Ольга Нікандрівна. На долю цієї жінки випав тяжкий хрест, а втрата сина до скону буде ятрити душу... Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона болем віддається у серці, збуджує уяву... На захід, ми запросили очевидців тих лихоліть. Це наші односельці, колишні воїни-афганці, які пережили страхіття війни, але їм випало щастя вижити: Волощак Володимир, Цимбалюк Василь, Мокранський Дмитро та Федорович Володимир. Про ті страшні та незабутні дні війни, кожен з них коротенько поділився своїми
спогадами. Волощак Володимир, який проходив службу в Афганістані у 1984-86 роках розповів учням та всім присутнім, що служив снайпером в Мотострілковім батальйоні та з болем у серці і очах згадав ті страшні роки пекла, як приходилось виживати, та про останню свою зустріч із загиблим Василем Піхуром. Федорович Володимир служив 1985-1987 роках, мав військове звання старший прапорщик був командиром танкового батальйону. Цимбалюк Василь — роки служби 1986-1988р., м.Ташкент, служба охорони, водій. Мокранський Дмитро — у1979р.. призвався до служби в армії, проходив курс молодого бійця у м. Чернівці. Пізніше проходив службу в м. Ужгороді, згодом піхотний полк біля “Дворця Аміна” у Афганістані, після чого був демобілізований у 1981. Всі затаївши подих уважно слухали розповіді наших героїв. 
Загиблих воїнів пом'янули хвилиною мовчання. Ветерани бажали в першу чергу присутнім миру в сучасності.
Також наших героїв вітали: сільський голова Вівдич Олександр Григорович, заступник сільського голови по роботі з ветеранами Маліновський Анатолій Павлович, завідуюча бібліотекою Захар'яш Іванна Іванівна та учні Моївської ЗОШ І-ІІІ ст.
Дорого заплатила Україна та й інші держави - колишні республіки Союзу, за помилки і прорахунки радянського керівництва. Живі завжди є в боргу перед мертвими. І наші діти чи онуки мають знати своє історичне минуле, як найбільше правди, нехай гіркої, але правди...
На завершення заходу діти подарували нашим героям квіти та сільський голова грошові винагороди. Тепле спілкування з учасниками бойових дій продовжилось за святковим столом, а згодом всі ветерани разом пішли провідати Ольгу Нікандрівну.
Для організації заходу спонсорську допомогу надали такі підприємці (ФОП): Бровко Г., Підгурська Т., Віт З., Гулько З., Гладун А., Білик О., Ребчук С., за що ми їм щиро вдячні.
Матеріал підготовлено:
Захар'яш І.І.
